Знижка для переселенців -15 %

Робочі години: з 07.00 до 23.00

Сьогодні штучними зубами вже нікого не здивуєш. Як свідчить статистика, кожен другий чоловік після 35 років звертається до стоматолога з необхідністю протезування.

Історія протезування зубів налічує не одне століття, а за деякими свідченнями, рахунок йде навіть на тисячі років. Якщо ж говорити про штучних зубах, то тільки 9 березня 1822 року Чарльз Грем — лікар з Нью-Йорка — отримав патент, їх виготовляли в основному з пластмаси, і це справило справжній фурор у сфері стоматології.

Перші зубні протези з'явилися ще в давньому Єгипті — тоді їх робили виключно з слонової кістки і закріплювали золотий дротом. Протези були показником добробуту людини, їх носили тільки багаті люди.

З давнини до недавніх часів переважна кількість людей просто безповоротно втрачав зуби, так як лікування було одне вилучення, і тільки дуже заможні особи могли дозволити собі протезування зубів, та й то досить екзотичними способами. До середини XVIII століття штучні зуби виготовлялися з кісток великої рогатої худоби, зубів коней, моржів, слонової кістки і прикріплювалися до сусідніх допомогою золотою або срібною дроту. Використовувалися також людські зуби, куплені у бідних або видалені трупів.

Cучасні вставні зуби придумав дантист Людовіка XV П'єр Фошар, який робив протези для самих знаменитих людей свого часу. Він був справжнім дослідником і постійно удосконалював застосовуються зубні конструкції. Фошару, зокрема, належить ідея застосування фіксуючих протезних пружин з потовщеною золотого дроту або з спіралі: відбитків в той час ще не було, а пружини дозволяли встановлювати зубний протез гнучко, враховуючи індивідуальні особливості пацієнта. Він же винайшов штифтові зуби, і придумав зміцнювати на одному або двох штифтах кілька сполучених зубів, що стало прототипом сучасних мостів.

Саме Фошар почав підбирати колір штучних зубів, і навіть намагався надати зубам зі слонової кістки більш природний вигляд, покриваючи їх ковпачками із золота, на які наносився шар обпаленої порцелянової емалі різних кольорів. Для особливо важливих клієнтів він робив вставні зуби власноруч. Відомо, що для маркізи де Помпадур він зробив кілька штифтових зубів за особливою технологією виключно з дорогоцінних матеріалів, і кожен такий зуб коштував французькій казні 100 луидоров (вартість діамантового персня на той час).

До винаходу сучасних синтетичних матеріалів найпопулярнішим штучним зубом зуб був іншої людини, проте дістати їх було не так-то просто. До того ж ці зуби часто випадали, особливо підгнилі або якщо у попереднього власника був сифіліс.

Найкращим джерелом "пристойних" штучних зубів вважалися мертві (але в іншому здорові молоді люди, а самим підходящим місцем, де їх можна було дістати, — поле бою.

Одним з таких полів стало Ватерлоо, де полягло відразу 50 тисяч осіб, і їх вирвані зуби оптом пішли на ринок протезів. Ще багато років такі зубні протези називали не інакше як "зуби Ватерлоо", навіть коли вони надходили зовсім з інших джерел.

Справжні людські зуби використовувалися у зубних протезах аж до 1860-х років, особливо в надлишку їх було під час Громадянської війни.